Божович
- Деталі
- Створено: Вівторок, 17 травня 2011, 15:48
- Перегляди: 4023
Лідія Іллівна Божович (11 січня, 1908, Курськ - 21 липня 1981) - радянський психолог, учениця Лева Виготського.
Навчалася в Московському університеті, перше експериментальне дослідження з психології наслідування провела під керівництвом Виготського. У 1920-30е рр.. входила до складу п'ятірки найближчих московських учнів Виготського (Запорожець, Божович, Морозова, Левіна, Славіна). Працювала завучем у психоневрологічній школі-санаторії, з 1931 р. - в Академії комуністичного виховання на кафедрі психології, якою керував Виготський. Надалі працювала у відділі психології Української психоневрологічної академії (Харків). У 30-і рр.., Формально працюючи в Полтаві, входила в Харківську школу. У 1939 р. захистила кандидатську дисертацію з проблем засвоєння орфографії. У роки Великої вітчизняної війни завідувала відділом трудотерапії евакогоспіталю в м. Киштимі Челябінської області. Працювала в НДІ загальної та педагогічної психології АПН СРСР, з 1945 р. по 1975 р. керувала створеної нею лабораторією психології формування особистості. Доктор психологічних наук. Професор.
Лідія Іллівна Божович (1908-1981) - видатний учений, яскравий, душевно щедрий, неординарна людина - за життя не була розпещена офіційним визнанням. Однак серед вітчизняних і зарубіжних психологів вона користувалася незвичайним авторитетом як великий теоретик і талановитий експериментатор, автор загальновизнаних фундаментальних робіт в галузі психології особистості та психології виховання зростаючих людей.
Соціальна ситуація її розвитку як психолога складалася виключно добре. Так, ще, будучи студенткою 2-го Московського університету (в даний час Державний педагогічний університет), Л.І. Божович виконала своє перше експериментальне дослідження з психології наслідування під керівництвом Л.С. Виготського. Разом з А.В. Запорожцем, Р.І. Льовиній, Н.Г. Морозової і Л.С. Славіної Лідія Іллівна працювала в семінарі Л.С. Виготського, зберігши тісний зв'язок з Великим учителем не тільки до самої його смерті, але й впродовж всього свого життя, відстоюючи його позиції і принципи, розвиваючи його ідеї. Знаменно, що остання робота Л.І. Божович була присвячена пам'яті Л.С. Виготського. Таке «невипадкове» випадковий збіг, - як справедливо зауважила редакція журналу «Питання психології» (1988. № 5, с. 108) - це закономірний підсумок життя вченого ».