Тема 10. Духовність суспільства та проблеми духовного розвитку особистості.

Деталі

Створено: Понеділок, 14 березня 2011, 10:33

Останнє оновлення: Середа, 03 квітня 2013, 08:58

Автор: moderator

Перегляди: 6046

Тема 10. Духовність  суспільства та проблеми духовного розвитку особистості.

1. Духовні інтенції XXIстоліття та актуалізація універсальних цінностей світової цивілізації.

2. Обгрунтування філософського, соціально-психологічного та педагогічного змісту духовності, її становлення  і розвитку( В. І. Абрамова, А. Г. Асмолова, Р. Ассаджіолі,  М. Бердяєва, Г. Ващенка, В. І. Вернадського, Д. Донцова, Р. Еммонса, М. Екхарта, П. І. Зінченка, А.Камю, Е. Канта, С. Кіркегора, С. Б. Кримського, А. Ф. Лосєва, В. П.Москальця, М. К. Мамардашвілі, Е. О. Помиткіна,  В. В. Розанова,  М. В. Савчина, Ж.- П. Сартра, В. С. Соловйова, В. О. Сухомлинського,  Г. Сковороди, П. Флоренського, С. Л. Франка, В. Франкла,  Е. Фромма, Д. Чижевського, А. Швейцера,  К. Юнга,  П. І. Юркевича та ін.).

3. Теоретико-методологічні засади загально-філософських, соціально- психологічних та педагогічних поглядів на особистість і її духовні виміри,які базуються на розумінні вітчизняною та зарубіжною психологією взаємозв'язку між свідомістю, самосвідомістю і діяльністю, особливостей її формування у різні вікові періоди, а також  на головних концептуальних положеннях теорії розвитку особистості в умовах учбової діяльності, теорії розвиваючого і особистісно-зорієнтованого  навчання та положень про творчу діяльність людини, про діалектичну єдність індивідуального й загальнолюдського, біологічного й соціального в процесі виховання духовно-моральної особистості, що містяться у творчому доробку К. А. Абульханової-Славської,І. Д. Беха, М.Й.Боришевського, Л. І. Божович, І. С. Булах,Л. С. Виготського,  П. Я. Гальперіна, В. В. Давидова, Д. Б. Ельконіна, Е. Еріксона, О.В.Запорожця, В. П. Зінченка, Г.С.Костюка, І. С. Кона, О. М. Леонтьєва, Д. О. Леонтьєва, С. Д. Максименка, А. Маслоу, В. О.Моляко,А.В.Мудрика, В. А. Роменця, К. Роджерса, С. Л. Рубінштейна, В.О.Семиченко, О. В. Скрипченка, В. І. Слободчікова, А. Г Спіркіна, В.В. Століна, В. О. Татенка, Т. М. Титаренко, П. Р. Чамати, І. І.Чеснокової, Г. Шихі та інших психологів.

4. Провідні принципи духовного суспільного  розвитку:принцип «монадності» як звернення до переорієнтації соціуму у внутрішню соціальність так званих трансперсональних переживань; принцип консенсусу, тобто узгодження всіх позицій, а отже, утвердження рішень, від яких виграють усі; принцип діалогу, в якому метою є не ствердження однобічної правоти одного учасника та не менш однобічного визнання хибності позиції іншого, а прилучення свідомості опонентів до третього світу істини, що виступає однаковою цінністю для них усіх; принцип еквіпотенційного крещендо,  тобто розуміння життя як зростаючої кульмінації творчих подій, коли смерть особистості становить не кінець, а вінець звершень,  альтернативних небуттю;  принцип толерантності, духовна сутність якого, зводиться не стільки до гасла терпимості, скільки до вимог розуміння іншого та принцип «панорамного бачення єдиного» в багатоманітні соціальних ситуацій; принцип полісистемності цілей, як духовна альтернатива фанатизму;  принцип проблемності людської жертви  полягає у тому, що людське життя як фундаментальна цінність може бути принесене в жертву певним ідеям чи ідеалам лише внаслідок вільного вибору особистості; принцип споглядання суб’єктом об’єкта,  в результаті чого перетворення відбуваються не в об’єкті, а в самому суб’єкті;  принцип несилового зіткнення добра та зла в становленні духовності XXIстоліття;  особистісний аспект принципу ненасильства полягає в тому, щоДобро стверджує себе не насильством, а вічним, страшним і невблаганним нагадуванням; екзистенційний принцип Віри, Надії й Любові, які є життєдайними чинниками віковічних традицій духовності; принцип солідарності як рух до трансперсональних структур, які закодовані в людській психіці ( С. Кримський)..

5. Роль «монадної  особистості» у становленні духовності  суспільства XXIстоліття.  Особистості, яка здатна репрезентувати свою націю, свою культуру, свою епоху і тим самим маніфестувати індивідуальну іпостась універсального досвіду.

6. Методологія, методика й практика розвитку духовності в українській школі,системі освіти в цілому та їх соціально-психологічне обгрунтування.  Соціально-психологічні та педагогічні умови, шляхи та напрями формування в учнів, студентів здатності до саморегуляції, самоорганізації, самоактуалізації та самореалізації, зокрема, власного духовного потенціалу.

Основні поняття: духовність, духовний потенціал, духовний розвиток,  духовні цінності, духовнасамосвідомість, соціальна особистість, монадна особистість, духовна особистість, принципи духовності, рефлексія, самопізнання, самооцінка, самоконтроль, самоорганізація, самоактуалізація, самореалізація,  самоефективність, соціальна позиція, активна життєва позиція,