Орієнтовні питання до іспиту (заліку)
- Деталі
- Створено: Четвер, 21 квітня 2011, 15:14
- Перегляди: 4118
Орієнтовні питання до іспиту (заліку)
1. Поняття про «Психологію мистецтва».
2. Об’єкт психології мистецтва.
3. Завдання психології мистецтва.
4. Предмет психології мистецтва.
5. Історичний аналіз досліджень зорової перцепції і уяви в контексті
6. психологічного мистецтва.
7. Художнє сприймання як наукова проблема.
8. Дослідження відображення процесу “естетичної реакції” у свідомості
9. людини.
10.Міждисциплінарні зв’язки психології мистецтва.
11.Напрямки естетико-психологічного аналізу.
12.Психологія музичного сприйняття.
13.Психологія музично-творчої діяльності.
14.Психологія музично-виконавчої діяльності.
15.Психологія творчості актора.
16.Психологія сценічної діяльності.
17.Музика в світлі психоаналізу.
18.Психологія особистості сценічної чарівності.
19.Міфологічні джерела психології культури.
20.Психологічна роль мови в культурі.
21.Час і простір як фактори музичного формоутворення.
22.Процес образотворчої творчості й проблема “зворотних зв’язків”.
23.Проблема й пошуки у вивченні художніх здібностей.
24.Натхнення й інтуїція.
25.Співпереживання й співтворчість.
26.Психологія творчості.
27.Психологія імпровізації.
28.Зведення фантазії до інших психічних процесів.
29.Продукти фантазії й реальність.
30.Пояснювальні принципи фантазії.
31.Психологічний аспект проблеми аналізу й синтезу.
32.Автор і ступінь його схильності до творчості.
33.Художня творчість як специфічна діяльність.
34.Художня творчість – створення непередбаченої художньої реальності.
35.Психологічні механізми художньої творчості.
36.Підходи й принципи впливу музикою.
37.Символдрама як творчість.
38.Взаємовідносини між рухом і розумом.
39.Теорії художнього сприйняття.
40.Несвідоме в психології мистецтва.
41.Психоаналіз у трактуванні природи мистецтва.
42.Роль свідомих моментів у мистецтві.
43.Практичне застосування психоаналітичного методу.
44.Створення та сприймання творів мистецтва.
45.Основні проблеми психології мистецтва.
46.Взаємозв’язок мови і творчості.
47.Застосування психоаналізу в процесі творчості.
48.Етапи формування творчого процесу.
49.Відображення “естетичної реакції” у свідомості й в організмі як в цілісній
50.системі.
51.Л.С. Виготський, З.Фрейд та інші психологи про психологію мистецтва.
52.Проблеми особистості в мистецтві (кін. XIX - поч. XXст.).
53.Структура психології мистецтва.
54.Проблеми психології мистецтва.
55.Гештальтпсихологія як напрямок естетико-психологічного аналізу.
56.Теорії мистецтва.
57.Психологія релігійного символізму.
58.Культура та психоаналіз Е. Фромма.
59.Культура поведінки в сучасному світі.
60.Три етапи процесу сприймання за Брудером.
61.Модель процесу уяви в когнітивній психології.
62.Уява як незвичайний ефективний спосіб зв’язку подів, фактів, речей.
63.Здатність до відтворення та продукування нових образів.
64.Структура психологічної діяльності та психологія мистецтва.
65.Роль внутрішньо-психологічного конфлікту у творчості.
66.Етапи формування творчого процесу.
67.Феномен духа в мистецтві.
68.Теорія почуттів Ліппса.
69.Особливості емоційного впливу реальних і художніх подій.
70.Катарсис як процес “самозгоряння” афектів і як процес посилення афектів.
71.Усвідомлювані й неусвідомлювані елементи художньої установки.
72.Художній текст та художній твір як вираз буття мистецтва.
73.Художня реальність і художня концепція
74.Художній стиль.
75.Сприйняття кольору.
76.Структура простору.
77.Природа фотографії.
78.Естетика і психологія художньої творчості.
79.Аналітична психологія й проблема походження архітипічних сюжетів.
80.Мистецтво і медитація.
81.Фантастика і сучасна міфотворчість.
82.Роль психології у вивченні форм художньої творчості.
83.Таємна місія музики.
84.Час і простір як фактори музичного формоутворення.
85.Процес образотворчої творчості й проблема “зворотних зв’язків”.
86.Проблема й пошуки у вивченні художніх здібностей.
87.Натхнення й інтуїція.
88.Співпереживання й співтворчість.
89.Психологія творчості.
90.Психологія імпровізації.
91.Автор і ступінь його схильності до творчості.
92.Художня творчість як специфічна діяльність