Тема 4. Загальна характеристика процесу спілкування

Деталі

Створено: Понеділок, 14 березня 2011, 10:29

Перегляди: 13294

Тема 4. Загальна характеристика процесу спілкування

0.  Поняття про спілкування та його багатогранність:як обмін думками, почуттями, переживаннями (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінтшейн); як один із видів людської діяльності (Б. Г. Ананьєв, М. С. Коган, І. С. Кон, О. О. Леонтьєв); як специфічна соціальна форма інформаційного зв'язку (О. Д. Урсун, Л. О. .Резніков); як взаємодія, стосунки між суб'єктами, що мають діалогічний характер (Г. М. Андрєєва, В. С. Соковнін, К. К. Платонов). Розмежування понять “Спілкування” і “Комунікація”. Психологічна культура як одна із умов успішного спілкування.

1.  Якості, значущі для спілкування: комунікативність, контактність, діалогічність, ініціативність, активність та ін.

2.  Основні аспекти вивчення спілкування(Л. П. Буєва): інформаційно-комунікативний; інтеракціонний, гносеологічний, аксиологічний, нормативний, семіотичний, праксеологічний.

3.  Рівні спілкування– макрорівень, мезорівень, мікрорівень; спілкування як фактор розвитку психіки; спілкування в процесі життєдіяльності конкретної людини; спілкування в процесі розв'язання конкретної ситуації та взаємодії в ході її розв'язання.

4.  Функції спілкування: контактна, інформаційна, спонукальна, координаційна, розуміння, емотивна, встановлення стосунків, намагання впливу; регулювання спільної діяльності; пізнання; формування свідомості людини; самовизначення індивіда як фактор розвитку суспільства, як фактор розвитку особистості.

5.  Сторони спілкування: комунікативна, інтерактивна, перцептивна.

6.  Форми спілкування: зовнішня – внутрішня; м'яка – жорстка; подавляюча  (пригнічуюча) – підбадьорююча (заохочуюча); груба – доброзичлива; суха – емоційна (В. М. Мясищев).

7.  Структура спілкування:

·        ціль (мета) спілкування: спонукання, гальмування, узгодження взаємних дій; встановлення між партнерами певних емоційних зв'язків і стосунків;

·        засобиспілкування: лінгвістичні (мовні), оптико – кінетичні (жести, міміка, пантоміміка), паралінгвістичні (якість, діапазон, тональність голосу), екстралінгвістичні (паузи, сміх, плач, темп мовлення), просторово-часові (дистанція, час, місце, ситуація);

·        учасникиспілкування(люди та результати їх праці);

·        тип зв'язків, що встановився між учасниками спілкування(дружні, напружені, нейтральні, міжособистісні, групові, індивідуальні);

·        форма спілкування(офіційно-рольова, формальна офіційна, неформальна);

·        результати спілкування(вирішення міжособистісних, групових, між групових, індивідуальних проблем; досягнення певних результатів діяльності, взаємодії та ін.).

8.  Класифікація та види спілкування:

·        залежно від контингенту учасників(міжособистісне, групове, між групове, масове);

·        за тривалістю– короткотривале, довготривале, постійне, епізодичне;

·        за завершеністю(завершене, незавершене, перерване);

·        за мірою опосередкованості(безпосереднє, опосередковане);

·        Специфічні види спілкування: анонімне, ділове, функціонально-рольове, особистісно-орієнтоване, резонансне, педагогічне та ін.

9.  Взаємостосунки між людьми в процесі спілкування.

10.                      Стилі спілкування:

·        авторитарний, демократичний, ліберальний;

·        творчо-продуктивний, дружній, дистанційний, подавляючий, популістський, заграваючий, вимогливий, діловий, позиційний (Є.В.Руденський);

·        “спільна творчість”, “дружня прихильність”,“загравання”, “залякування”, “дистанція”, “менторський” (І. М. Юсупов).

Основні поняття:спілкування, комунікація, соціальні норми, роль, функції спілкування, структура спілкування, види спілкування, фасцинація, стилі спілкування, атракція, міжособистісний простір, візуальний контакт, експресивні реакції, комунікативні жести, підкреслюючі жести, модальні жести