Зейгарник

Деталі

Створено: Вівторок, 17 травня 2011, 15:54

Перегляди: 4172

Блюма Вульфовна Зейгарник (нім. Bluma Zeigarnik; 9 листопада 1900, дебатів Ковенської губернії - 24 лютого 1988, Москва) - радянський психолог, засновник вітчизняної патопсихології.

Широко відомий результат дипломної роботи Зейгарник, виконаної під керівництвом Курта Левіна в Берлінському університеті, де вона показала, що незавершені дії запам'ятовуються краще, ніж завершені («ефект Зейгарник»). З 1931 року працювала у психоневрологічній клініці Всесоюзного інституту експериментальної медицини під керівництвом Л. С. Виготського.

Зейгарник - один з творців факультету психології МГУ, кафедри нейро-і патопсихології. Видатний внесок Блюм Зейгарник у розробку психологічних проблем був оцінений Американської психологічної асоціацією, присудили їй премію імені Курта Левіна (1983). У СРСР їй була присуджена премія Ломоносовська I-го ступеня (1978).

Блюма Вульфовна Зейгарник народилася 9 листопада 1900 року в Дебати Ковенської губернії, там же закінчила гімназію. Після заміжжя в 1921 році переїхала до Берліна, де вступила в Берлінський університет (на філологічний факультет), де під впливом лекцій Макса Вартхаймера зацікавилася психологією. У 1924 році почала відвідувати семінар Курта Левіна, який займався психологією особистості, зокрема вивченням рушійних мотивів особистості, поведінки особистості в її середовищі, потреб і квазипотребность особистості та їх залежності від соціального оточення. Одночасно із заняттями у Левіна Блюма Зейгарник продовжувала відвідувати заняття і в інших професорів: так, вона займалася в психіатричній клініці у К. Гольдштейна, прослухала курс лекцій Е. Шпрангера і по естетиці М. Дессуара. Приблизно в цей час (1925), після проведення низки експериментів Зейгарник виявила закономірність, яка увійшла в науку під ім'ям «ефект Зейгарник»: незавершені дії зберігаються в пам'яті людини набагато краще, ніж дії завершені. Експеримент зводився до того, що експериментатор просив випробуваних за певний час вирішувати ряд завдань. При цьому випробуваному не давали завершити частина з них, посилаючись на брак часу. Пізніше випробуваному пропонували перерахувати всі завдання, які він запам'ятав. Передбачалося, що в разі переривання рішення задачі виникає певний рівень емоційної напруги, який не отримує своєї розрядки у вирішенні завдання і, в свою чергу, сприяє збереженню цього «незадовільного» дії в пам'яті (гіпотеза в дусі школи К. Левіна, під керівництвом якого проводився експеримент). Було показано, що серед збережених у пам'яті дій ставлення незавершених дій до завершеним одно 1,9. Т.ч., результат відрізняється майже в 2 рази.


У 1927 році Б. В. Зейгарник закінчила Берлінський університет і в 1931 році повернулася в СРСР, де стала найближчою помічницею Л. С. Виготського, працювала у психоневрологічній клініці Інституту експериментальної медицини.

У 1940 році був арештований і засуджений на 10 років без права листування чоловік Б. В. Зейгарник, і вона залишилася практично без підтримки з малолітнім сином. Під час Великої Вітчизняної війни Зейгарник з сином евакуювалися з Москви. В евакуації працювала в нейрохірургічному госпіталі на Уралі. У післявоєнний період Блюма Зейгарник очолювала лабораторію психології в Інституті психіатрії, яка була створена за її безпосередньої участі. Саме в цей період на стику загальної психології та психіатрії була сформована особлива галузь психології - експериментальна патопсихологія.